Представляю Вашій увазі моє інтерв’ю з головним редактором психологічного журналу “Експеримент” Соломією Чир.

Нелюбов та неповага до себе. Така поширена сучасна хвороба. Її симптоми – несприйняття своєї особистості та постійне самобичування. В якій же аптеці шукати ліки? Чи єдино правильним є… внутрішнє самолікування? Говоримо про це.

– Яка різниця між егоїзмом та любов’ю до себе?

Егоїзм і любов до себе – це абсолютно різні поняття. Егоїзм завжди пов’язаний із впливом на життя іншої людини, а любов до себе стосується тільки однієї особистості.

Любити себе – це робити собі добре, а егоїст робить собі добре через те, що комусь стане погано. Наприклад, людина, яка справді любить себе, живе так, як їй хочеться, робить те, що їй подобається, вибирає те, що приносить їй задоволення, а людина, яка хоче, щоб інші жили так, як хоче вона, – це маніпулятор і егоїст. Звичайно, легше когось змусити робити те, що ти хочеш, але, може, приємніше буде самому від себе кайфувати і отримувати задоволення? Той, хто починає з любові до себе, з великою ймовірністю здобуте прихильність інших людей. Бо тільки той, хто по-справжньому себе любить, має шанси на те, що полюблять і його, а також набуває здатність і вміння любити когось.

– Як боротися з постійним відчуттям провини?

Якщо в мене адекватна самооцінка, то мене цікавить тільки моя думка про самого себе. Відчуття провини завжди появляється тільки перед кимось. Навіть більше, в одній тій самій ситуації, перед різними людьми у вас може проявлятися або не проявлятися це відчуття. Якщо в мене неадекватна, так звана низька самооцінка, то мене цікавить твоя думка про мене, бо так вона замінює мені мою думку про себе.

У першій ситуації, якщо я сама до себе нормально ставлюся, значить я себе вважаю хорошою людиною, і все, що я роблю, є адекватним і нормальним. Так, я можу помилятися, я можу зробити щось не так, але коли я це усвідомлюю, то підходжу і прошу вибачення за свої вчинки чи поведінку, просто навіть не допускаю того, щоб в мене появилося таке відчуття, як провина.

В іншому випадку, якщо у мене низька самооцінка, я себе не люблю, не поважаю і не маю своєї точки зору, то всі свої дії пропускаю через сито думок інших людей. Постійно при цьому думаю: “Я добре роблю чи погано? Я образила когось чи ні? А можливо, люди страждають через мої вчинки, дії слова?”. Такими думками людина себе просто з’їдає і починає тихо ненавидіти, ще більше сумніватися.
Описане відчуття провини починає тісно пов’язуватися з соромом. І тут людині стає вже соромно за все на світі: за дитину, яка колупається в носі в гостях, за чоловіка, який ходить в протертих шкарпетках, навіть за олімпійських чемпіонів, які погано представили Україну на змаганнях. Соромно і за інших людей, які їдуть у маршрутці і не уступають місце старшим людям або не оплачують проїзд. Абсолютно за все соромно!

Тобто це все причини низької самооцінки. Такі люди обмежені психологічно, вони взагалі не знають себе. Навіть більше, вони вважають, що ті люди, в яких немає відчуття вини і сорому, – це жахливі люди без душі.
Отже, боротися з постійним відчуттям провини не потрібно, потрібно працювати над зміцненням своєї самооцінки і любові до себе.

– А за що взагалі себе любити?..

Одразу хочеться відповісти запитанням на запитання: а за що себе не любити? Діти народжуються з абсолютною любов’ю до себе. Вони роблять все, що їм хочеться, бо не знають обмежень і заборон, які батьки їм успішно починають нав’язувати.
Ще мені хочеться запитати: а як ми взагалі жили, коли не знали таких термінів, як “любов до себе” і “самооцінка”? Та прекрасно жили і горя не знали, просто проявляли свої природні інстинкти – любили себе не за щось, а за просто так.

Любов до себе – це не гордість за щось і не оцінки в школі чи в житті. Не можна любити себе за успіхи і ненавидіти за невдачі. Словом, любов до себе – це природний процес, якщо йому не заважати, то він однозначно проявлятиметься у житті все частіше і частіше.

А за що себе любити? Та за все! За те, що я є, я дихаю, я живу, за те, що я їм, і за те, як насолоджуюся всім, що пропонує мені життя, навіть якщо це певні перешкоди, які мені потрібно пройти.

– Самоцінність – власна цінність. В чому різниця між цим поняттям самоцінності та поняттям самооцінки?

Все дуже просто: самооцінка – це як я сам себе оцінюю в певній ситуації, а самоцінність – це емоційне ставлення до себе без оцінки, тобто, як я ставлюся до себе загалом. Самоцінність – це базове ставлення до себе в певний момент, незалежно від того, чи в мене зараз “чорна”, чи “біла” смуга в житті. Я люблю себе і приймаю просто тому, що я є, не вимагаю від себе надзусиль, не роблю те, що мені абсолютно не під силу. Самооцінка завжди йде від розуму, це щось зовнішнє, натомість самоцінність йде зсередини, від душі.

– Знецінення та переоцінка себе. Як знайти золоту середину?

Знецінення себе це цілковите дно власної самооцінки, це тоді, коли людина відчуває себе невдахою по житті, яка абсолютно ні на що не здатна. Людина, яка знецінює все, що робить, і критикує навіть те, що ще не зробила, невдовзі почне часто хворіти, бо постійні погані думки про себе і приниження своєї гідності послаблюють імунітет. “Всі хвороби від голови” – чули таку фразу? Я вважаю, що, окрім опіків, інвалідства чи вродженого каліцтва, всі інші хвороби – це наслідок поганих думок.

Переоцінювання власних можливостей і здібностей загалом не таке вже й погане явище, адже дозволяє людині робити або хоча б пробувати більше, ніж вона могла б за звичайних умов. Єдине, від чого тут можна постраждати, це від поразки, якщо щось не вдасться, але якщо самооцінка адекватна, то людина швидко з цим впорається.

Звичайно ж, такі крайнощі не є здоровими, золотою серединою буде нормальна, адекватна оцінка себе в певних ситуаціях, розвиток впевненості в собі, відновлення любові до себе та відчуття власної самоцінності.

Ніхто не зможе допомогти тобі стати кращим, допоки ти цього не захочеш. Ніхто не зможе тебе полюбити, якщо ти себе не любиш. Ніхто не зможе тобою захоплюватися, допоки ти не відбудуєш почуття до своєї особистості, які були дані нам з народження, а саме любов до себе, відчуття власної цінності і гідності.

Ось і всі ліки. Не хворійте 🙂

Share Button