Bсе частіше і частіше люди починають цікавитися психологією в пошуках кращого, ефективнішого життя. Інтернет просто кипить порадами та рекомендаціями від психологів і не психологів про те, як краще жити, що потрібно змінити, чого потрібно навчитися.

В той момент, коли людина починає розуміти, що вона живе не зовсім правильно, на неї вже чекають небезпеки, які мають намір затягнути її ще глибше, ніж вона є зараз:

1. Самоаналіз може підсилити нездоровий нахил до «самокопання». Людина думає: «Я так не вмію… мені так не вдасться… я так не можу… чому я така погана… чому в мене стільки недоліків…» і так безкінечно. Все життя людина шукає в собі вади, щоб стати кращою.

Проблема в тому, що ідеальним бути не можливо. Навіть люди, якими ми захоплюємося і з яких беремо приклад також не ідеальні, їм також завжди буде що вдосконалювати. Питання в тому, як людина ставиться до своїх недоліків.

Якщо нам не подобається все, що в нас є, то в нас мотивація від найгіршого до найкращого. Це не реально! Ви колись пробували одним кроком переступити з 1 на 9 сходинку в під’їзді? В дитинстві я випробовувала можливості свого тіла, мені вдавалося переступити максимум 4 сходинки, але аж ніяк не 9!

Нам просто хочеться свої недоліки відрізати і викинути – нами керує почуття огиди, відрази, страху, яке несе в собі деструктивний характер, бо не можна просто так взяти і викинути частину себе.

Є мотивація від хорошого до кращого. Від попередньої вона відрізняється тим, що люди, які обирають цю мотивацію, приймають і розуміють свої недоліки, але роблять їх своїми перевагами. «У мене це є, бо я індивідуальний, ексклюзивний, неповторний. Що я можу зробити з моїми недоліками, щоб вони стали для мене перевагами?»

Варто зазначити, що самостійний аналіз або аналіз з мінімальною допомогою сторонніх – це егоїзм, бо дуже багато думати про себе це егоїстично, це підпитувати свою корону.

При цьому шукати правду про себе – це дуже цінно. Важливо чи ці пошуки конструктивні чи деструктивні. Якщо це спроба відповідально зрозуміти і змінити себе, то вона служить бажанню людини стати кращою, душевно збагаченою і сильнішою. Якщо самокопанням займаються для того, щоб включити в собі жалість і нікчемність до себе, критику,        безнадійні звинувачення – то такі роздуми деструктивні, вони не те що не покращують людину, а просто закопують все глибше і глибше її потенціал і таланти.

2. Самоаналіз може стати причиною відчуття неспокою, тривоги і безсилля, може навіть стати причиною депресії або самогубства.

На шляху до пізнання себе завжди будуть розчарування: «Як же я міг/могла так жити Х років? Я власноручно псував/-ла собі життя. Я причина всіх своїх негараздів.» Такі висновки неодмінно будуть, оскільки відкриття того, що раніше витіснялося психологічними механізмами нашої психіки, викликатиме тривогу, гнів, злість.

Така реакція це відповідь на розхитування попереднього балансу. Було все погано, але стабільно.

Як тільки нові усвідомлення втягують в життя і засвоюються, то тривога зникає, натомість появляється розуміння, що зроблено перший крок вперед. Звичайно ж, в присутності компетентної допомоги весь процес суттєво полегшується.

На завершення хочу сказати, що якщо людина володіє достатньою силою, щоб відкрити неприємну правду про себе, то вона точно може взятися за себе і відкрити в собі нові сили і можливості.

Автор: Іра Кастран

Share Button